Роби, твори вже! Волю стережи…

«Не кажи… Роби, твори. Віддати якорі». Команда надійшла. Слухаюсь. Корюся я. Ти прощавай земля… одинака-поета... вітає океан. Утерто. Та все ж, по правді, він неначе теє небо. Чистий, як сльоза. Одна. Стікає. Формулу любові в собі має. Побачимось колись ми, Брате. Та може, левенята, вже у наступному житті.