Тракт
Приплив. Радію. Слова. Нові-новенькі. Абзаци. Шанси? Ув Істині і Дусі... намагаюся, Ісусе. Христе! Висловити це... Шалені. Біси, дзусь, котяро-змії хитрі, зусь! У божевіллі, може, у шаленстві каюсь, на себе, грішного, в хвилину смутку лаюсь — дзусь-зусь! Волею Божею... Божею волею. Відчуття намацую... По клаві бʼю, шукаю... "і"... Клацаю. Праворуч. Ентер. Клацаю. Чи маю рацію? Чи маю рацію? Та маючи рацію, «штурмане, вмикай пеленгатор!» Клацаю. "Оратор іде на фарватер". Клацаю. "Прийом! Радіостанцію! "Лаштую вібрацію". Клацаю. Клацаю. Клацаю. Піт утираю. Клацаю. До крапочки, до риски — все фіксую, запишу. Нічого не впущу? Я слухаю! Кажи! Думко, линь-біжи. Біжи! Екрану й курсору не сумно. Відгомону відлуння-луння-луння. Сиджу, лежу, броджу, пишу. Та щось... Щось є таке, не вимовити що, у серці — тук лиш... я лишу. Тук-Тук. Тік-Так. Ток-Ток! Лишу. Емоцією єдною я закарбую в серці — опишу. Найпотаємніше — улюблене. Лишу. А потім я... засну. Волей вільним накажу я бути сну. Посплю. А трохи згодом... Середа. І місяць — норм. Росте, миленький. Заземлюся. Поправлю кудрі. Хаос. Хоч... Капусту накришу. Цим зараз дум палаючий, рясний вогонь я затушу. Сиджу. Кришу. Капустку-капустиночку кришу — зима на носі. Слава Богу, тепло досі. Живий. Здоровий. Й рідні. Досі. Привіт усім! Ти знаєш, Брате, де мене шукати. Тут я. Ось я. Чи я? Чи я — це я? Хто я - знов головне, на вістрі дня. Питання. Хай буде "Хак". Сьогодні "Хак". Чи... знаний, неосвічений дурак? Чим менше "так", тим більше "так". Для повсякденного душебуріння це є факт. З собою я уклав про щирість пакт. Тримавши такт. Це ще тактовний був я. Так! Потроху пізнавав інформаційний світла тракт. Величний. Всеосяжний. Досконалий. Крапельку малесеньку дає, що душу всю осяє — сяє, коли вловимий, тракт.
#бог#відчуття#душа#інформація#невимовне#пакт#потік#світло#серце#слова#сон#тракт